Мила, їх властивості.

Милами називаються солі високомолекулярних карбонових кислот, розчини яких володіють миючою дією.

Практичне значення мають натрієві та калієві солі кислот з 10 – 20 атомами вуглецю у молекулі.Для добування мила жир або суміш жирних кислот, у тому числі добутих синтетичним шляхом, оброблюють при кип’ятінні розчином їдкого натру (варка мила). При цьому відбувається гідроліз гліцеридів та нейтралізація утворившихся жирних кислот. Добутий продукт получив назву мильного клею.Після його охолодження та розділки добувають клеєві мило. Для добування ядрового мила до мильного клею додають концентрований розчин повареної солі (висолювання); утворюються два слоя, верхній слой – ядро, після відділення, промивки та охолодження є високоякісне мило. Властивості мил залежать від складу жирних кислот; солі ненасичених кислот володіють більшою розчинністю, чим насичені. Рідкі мила є калієві солі жирних кислот.

Миюча дія мила (здібність видаляти на поверхні забруднення)повязана з його поверхнево-активними властивостями. Водний розчин мил – колоїдні системи, які містять наряду з милами жирні кислоти (R – СООН), які утворюються у результаті гідролізу, їдкий натрій, а також кислі мила та іони RСОО^- та Na⁺. У водних розчинах мила утворюють емульсію, де вуглеводневі ланцюги обернуті в середину кулькую емульсії, а гідрофільні групи розташовані зовні. До негативно зарядженої поверхні таких утворень притягають молекули води і мила. Частки, які утворилися називають міцелами і мають складний склад. При пранні білизни або митті рук молекули мила захоплюють частки «грязі», утворюючи біля неї оболонку. При визначних умовах частки грязі відриваються від поверхні і переходять у водно-мильне середовище (солюбілізація), крім того, вони можуть бути під дією мила розпадатися на більш мілкі частки та, прилипати до пузирьків повітря, переходить у пінну фазу (флотація). Усе це призводить до чистки поверхні від грязі.