Загальні методичні вказівки Похідні карбонових кислот,їх характеристика.

При заміщенні гідроксилу у карбоксильній групі карбонової кислоти на атоми галогену, групи ОСОR; ОR₁; NH₂ утворюються різноманітні функціональні похідні кислот: галогенангідриди, ангідриди, складні ефіри:

 О

R - C

X

^{галогенангідріди}

  О  O

R - C R - C

ОН  О

R - C

O

^{карбонова кислота ангідрид кислот}



^{складний ефір}

Одновалентний кислотний залишок, утворившийся після знищення гідроксильної групи, називається кислотним радикалом чи ацилом:

 О

R - C

^ацил

До похідних кислот відносяться їх солі. Похідні кислот в залежності від будови ацила можуть бути аліфатичними (насиченими, ненасиченими), ароматичними, містити циклічнігрупіровки. Карбонові кислоти та їх похідні інколи називають ацильними сполуками. Основні хімічні перетворення ацильних сполук пов’язані з заміною групи А на інші групіровки, а їх реакційна здібність залежить від електронегативності цієї групи (+М- і –І-ефект групи А).

Чим більше δ+ на атомі вуглецю карбоксильної групи, тим легче взаємодіють

 О

ф ункціональна похідніR – C з нуклеофільним радикалом. У загальному

А

виді реакція має наступний вид:

де Z – нуклеофільний реагент.