Пероксиди, їх характеристика.

При заміщенні атомів водню у молекулі пероксиду водню Н – О – О – Н на вуглеводневі радикали отримують гідропероксиди (заміщений один атом водню) та пероксиди (заміщено два атоми водню):

R – О – ОН R – О – О – R₁

^{гідропероксиди пероксиди}

Пероксидні сполуки добувають при аутоокисленні вуглеводнів, реакція відбувається по вільнорадикальному механізму. Гідропероксиди мають кислотні властивості, при взаємодії з розчинами лугів утворюють солі. Пероксиди та гідропероксиди відносяться до сильних окисників. Робота з ними вимагає обережності так як вони є вибухонебезпечні.

При взаємодії ангідридів або хлорангідридів кислот з пероксидами металів отримуються пероксиди ацилів:

О О О

  

2С₆Н₅ – С – СІ С₆Н₅ – С –О – О – С –С₆Н₅

^{пероксид бензоілу}

При взаємодії пероксид ацилів з алкоголятом натрію та послідовною дією мінеральних кислот добувають гідропероксиди ацилів або надкислоти (перкислоти):

О О О О

   

С₆Н₅ – С –О – О – С –С₆Н₅ С₆Н₅ – С –ОONa + С₆Н₅ – С –ОСН₃



О



С₆Н₅ – С –ООН

^{надбензойна кислота}

Пероксиди ацилів та надкислоти – сильні окисники. На холоді надкислоти повільно розкладаються, виділяя кисень, а при нагріванні вибухають, тому перегоняти їх неможна. Діючи як окисники, вони виділяють галоген з галогеноводнів, окислюють алкени до окисей. Зазвичай їх використовують у воді розчинів в хлороформі або чотирьоххлористому вуглеці.