Фторпохідні органічні сполуки. Добування та застосування.

Номенклатура фторпохідних подібна номенклатурі інших галогенпохідних. Частково заміщені фтором вуглеводні називають по загальним для всіх галогенпохідних правилам. Для найменування повністю фторированих сполук (перфторвуглець) до назви вуглеводню додають приставку перфтор, наприклад С₂F₆ – перфторетан.

Пряме фторування вуглеводнів внаслідок високої хімічної активності фтору затруднено. У разі виділення великої кількості тепла відбувається розчіплення вуглецевого скелету молекули. Реакція часто супроводжується вибухом. Тому для добування фторпохідних були розроблені особливі методи.

Дія фторидів металів на хлор-, бром- та йодпохідні вуглеводнів. Цей спосіб зручний для добування монофторпохідних:

С₂Н₅СІ + АgF С₂Н₅F + АgСІ

Фторування вуглеводнів сполуками, які легко віддають фтор (СоF₃, MnF₄, SbF₅). Розведені азотом пари вуглеводню пропускають над СоF₃, отримують фторпохідні. Утворившийся СоF₂ відновлюють в СоF₃, обробляючи фтором:

С₇Н₁₆ + 32СоF₃  С₇Н₁₆ + 32СоF₂ + 16НF

^{гептан перфторгептан}

2СоF₂ + F₂ 2СоF₃

Пряме фторування вуглеводнів – відбувається у присутності азоту:

СН₄ + 4F₂ СF₄ + 4НF

^{метан чотирьох-}

^{фтористий}

^{вуглець}

За фізичними та хімічними властивостямиповедінка фторпохідних залежить від кількості атомів фтору, які містяться у молекулі. Температура кипіння перфторвуглнців не сильно відрізняється від температури кипіння алканів з тієюж кількістю атомів вуглецю, але різко відрізняється від температури кипіння інших галогенпохідних.

Монофторпохідні, особливо вторинні та третинні, нестійкі, токсичні, легко відщіплюють фтороводень:

С₈Н₁₇F С₈Н₁₆ + НF

Більшість перфторсполук не розкладаються при нагріванні до 500⁰С, СF₄ – до 300⁰С; стійкі до дії кислот, лугів, окиснеків, не токсичні. Їх використовують у якості інертних розчинників, масел для змащування, для виробництва пластичних мас.