1.2.2. Характеристика комплексних сполук

Назви комплексних сполук будують за тими ж принципами, що й назви простих, з урахуванням їхньої хімічної природи. Спочатку називають комплексний катіон (або простий катіон) у називному відмінку, потім – простий аніон (або комплексний аніон). Якщо сполука не електролітного типу, то її називають одним словом.

Назви лігандів одержують сполучну голосну – о, наприклад: H^- –гідридо-, F^- – фторо-, O^2- – оксо-, S^2- – тіо-, OH^- – гідроксо-, CN^- – ціано-, NCO^- – ціанато-, SCN^- – тіоціанато-, NSC^- – ізотіоціанато-.

Для ілюстрації принципів побудови назв наведемо приклади формул і назв сполук з аніонними (а), катіонними (б), нейтральними комплексами (в):

а) H[V(CO)₆] – Гідроген гексакарбонілванадат (I) або гексакарбонілванадатна (I) кислота;

Cs[I(I)₆] –Цезій октаіодіодид;

K₂[Cr(NH₃)(CN)₂O₂(O₂)] – Калій пероксодіоксодиціаноамінхромат(6+);

б)[Cu(NH₃)₄](OH)₂ – тетраамінкупрум (2+) дигідроксид;

[Co(H₂O)(NH₃)₄Br](NO₃)₂ – бромотетраамінаквокобальт (III) динітрат;

в)[Cr(H₂O)₃F₃] – трифторотриаквахром.

Комплекси можуть утворюватись при взаємодії розчиненої речовини з розчинником, при сполученні різних іонів, іонів і молекул або кількох молекул у розчині чи в газовій фазі. Комплексоутворення супроводжується різноманітними змінами властивостей вихідних речовин. Ознаками утворення комплексів є зміна забарвлення, зменшення дисоціації та гідролізу, зміна кислотно-основних функцій, зміна розчинності, підвищення активності металів, розширення валентних можливостей елементів, стабілізація малостійких або нехарактерних ступенів окиснення центральних атомів.

Реакції комплексоутворення, як реакції оборотні, залежать від термодинамічних особливостей відповідних систем і від кінетичних факторів. За різних умов одна і та ж реакція відбувається неоднаково. Характеризуючи поняття комплексоутворення, використовують поняття стійкості інертності або нестійкості та лабільності. Комплекси, ліганди яких швидко заміщуються іншими лігандами, називають лабільними. Комплекси, що мають протилежну здатність до взаємодії, – інертні.

Стійкість комплексу є його термодинамічною характеристикою і пов’язана з енергетичними ефектами та зміною ентропії при комплексоутворенні. Інертність і лабільність комплексу – кінетичні характеристики, які залежать від швидкості зміщення його лігандів.

Комплексні сполуки та комплексоутворення широко використовують у хімічному аналізі та синтезі для розділення і добування рідкісних металів, у медицині тощо [4].