Загальні властивості розчинів

Визначення масової частки розчину за його відносною густиною

Візьміть у лаборанта склянку з розчином, масову частку якого потрібно визначити. Ознайомтесь із ареометром і з’ясуйте ціну поділки. На око можна оцінити 1/3 малої поділки, тобто за допомогою ареометра можна визначити відносну густину з точністю до 0,003 г/см³.

Налийте в циліндр приблизно 250 мл розчину (20°С) і обережно опустіть у нього ареометр. Зніміть і запишіть показання ареометра (слідкуйте, щоб під час досліду ареометр не торкався до стінок циліндра).

Підніміть ареометр на 12 см, знов опустіть його в розчин і ще раз визначте його показання. Розчин вилийте у склянку. Ареометр помийте.

Користуючись таблицею, знайдіть, яка масова частка відповідає знайденій густині розчину. Якщо в таблиці відсутнє знайдене значення густини, потрібно застосувати метод інтерполяції – встановлення проміжного значення величини за двома крайніми.

Наприклад, для розчину калій нітрату відносна густина 1,083 у таблиці відсутня, але є значення величин – меншої (1,076) і більшої (1,090). Обчислюють різницю між значеннями та масовими частками розчинів:

1,090 – 14%

1,076 – 12%

.

0,014 – 2,0%

Знаходять різницю між величиною густини, визначеною ареометром, і меншою табличною: 1,083 – 1,076 = 0,007.

Складають пропорцію:

0,014 – 2%

0,007 – х%

.

Знайдене число додають до меншої табличної величини масової частки 12% + 1% = 13% - воно відповідає концентрації досліджуваного розчину.