23. Суть антикризового управління потенціалу підприємства.
Суть антикризового управління виражається в наступних положеннях: кризи можна передбачати, очікувати і викликати; кризи у визначеній мірі можна прискорювати, випереджати, відсувати; до криз можна і необхідно готуватися; кризи можна пом'якшувати; управління в умовах кризи вимагає особливих підходів, спеціальних знань, досвіду і мистецтва; кризові процеси можуть бути до визначеної межі керованими; управління процесами виходу з кризи здатне прискорювати ці процеси і мінімізувати їхні наслідки.
У механізмі антикризового управління пріоритети повинні віддаватися: мотивуванню, орієнтованому на антикризові заходи; економії ресурсів; запобіганню помилок; обережності; установкам на оптимізм і впевненість, соціально-психологічну стабільність діяльності; інтеграції з цінностей професіоналізму; ініціативності у вирішенні проблем і пошуку найкращих варіантів розвитку; корпоративності, взаємоприйнятності, пошуку і підтримці інновацій. глибокому аналізу ситуацій; професіоналізму тощо.
Функції антикризового управління - це види діяльності, що відтворюють предмет управління і визначають його результат. Вони відповідають на просте запитання: що треба робити, щоб управляти успішно напередодні, в процесі і наслідках кризи. У цьому відношенні можна виділити шість функцій: передкризове управління, управління в умовах кризи, управління процесами виходу з кризи, стабілізація хитких ситуацій (забезпечення керованості), мінімізація втрат і упущених можливостей, своєчасне прийняття рішень. Кожний з цих видів діяльності (функцій управління) має свої особливості, але у своїй сукупності вони характеризують антикризове управління.
Основні фактори, що визначають ефективність антикризового управління. їхнє розуміння і диференціація допомагають його аналізувати й успішно здійснювати.
1. Професіоналізм антикризового управління і спеціальна підготовка. У даному випадку мається на увазі не тільки загальний професіоналізм управління, що, безумовно, необхідний, але й ті професійні знання і навички, що відображають особливості антикризового управління. Такий професіоналізм народжується в процесах спеціального навчання, Цілеспрямованого акумулювання досвіду і розвитку мистецтва управління в критичних ситуаціях.
Але й при підготовці звичайних менеджерів необхідно велику увагу приділяти розвитку здібностей до управління в критичних ситуаціях. Антикризове управління повинно стати необхідним елементом будь-якого управління: стратегічного, креативного, виробничого, екологічного, фінансового й ін.
2. Мистецтво управління, дане природою і придбане в процесі спеціальної підготовки, варто виділити особливо в переліку факторів ефективності антикризового управління. У багатьох кризових ситуаціях індивідуальне мистецтво управління є вирішальним чинником виходу з кризи чи його пом'якшення. Тому для антикризового управління особливо важливо проводити психологічне тестування менеджерів, відбирати такі особистості, що здатні чуйно реагувати на наближення кризи й управляти в екстремальних ситуаціях.
3. Методологія розробки ризикованих рішень. Така методологія повинна бути створена й освоєна, тому що вона значною мірою визначає такі якості управлінських рішень, як своєчасність, повнота відображення проблеми, конкретність, організаційна значимість. Ці властивості мають особливе значення в антикризовому управлінні.
4. Науковий аналіз обстановки, прогнозування тенденцій. Ці фактори не можуть не впливати на ефективність антикризового управління. Бачення майбутнього і не суб'єктивне, а засноване на точному, науково обґрунтованому аналізі дозволяє постійно тримати в полі зору всі прояви кризи, що наближається чи проходить.
5. Важливим фактором ефективності антикризового управління є такою корпоративність, що в організації чи фірмі може виявлятися в різним ступені. Корпоративність - це розуміння і прийняття всіма працівниками цілей організації, готовність самовіддано працювати для їхнього досягнення, це особливий вид інтеграції всіх ділових, соціально-психологічних і організаційних відносин, це внутрішній патріотизм і ентузіазм. Корпоративність є надійною опорою антикризового управління. Але вона не виникає сама по собі, а є результатом управління й елементом його мети, а також засобом у механізмі управління.
6. Лідерство також входить у сукупність факторів ефективного антикризового управління. Але не всяке лідерство. Існує безліч його відтінків і модифікацій. Лідерство визначається не тільки особистістю менеджера, але й сформованим стилем роботи, структурою персоналу управління тощо. Опора на лідерство може зіграти вирішальну роль у подоланні кризи чи її пом'якшенні.
7. Особливу роль в ефективності антикризового управління відіграють оперативність і гнучкість управління. У кризових ситуаціях часто виникає потреба у швидких і рішучих діях, оперативних заходах, зміні управління за ситуаціями, що складаються , адаптації до умов кризи. Інерційність у цьому випадку може відігравати негативну роль.
8. Стратегія і якість антикризових програм. У багатьох ситуаціях можлива потреба в зміні стратегії управління й у розробці спеціальних програм антикризового розвитку. Якість програм і стратегічних установок можуть бути різними. Від цього не може не залежати антикризове управління.
9. Окремим пунктом варто виділити людський фактор. В певній мірі він відображає фактори корпоративності і лідерства, мистецтва управління. Але для антикризового управління необхідно мати на увазі, що існує поняття антикризової команди - найближчих помічників антикризового менеджера, що можуть користуватися його особливою довірою і здатні узгоджено і цілеспрямовано здійснювати програму антикризового управління.
10. Значним фактором ефективності антикризового управління є система моніторингу кризових ситуацій. Вона являє собою спеціально організовані дії з визначення ймовірності і реальності настання кризи і необхідні для її своєчасного виявлення ї розпізнавання.
- 1. Сутністно - змістова характеристика терміну «Потенціал» і еволюція його використання в економічних дослідженнях.
- 2. Загальна характеристика потенціалу підприємства: поняття та його характерні риси, модель.
- 3. Суб’єктні складові потенціалу підприємства.
- 4. Об’єктні складові потенціалу підприємства.
- 5. Формування потенціалу підприємства: сутнісна характеристика, постулати та загальнотеоретична модель.
- 6. Оцінка потенціалу підприємства: поняття, цілі та сфери застосування.
- 7. Поняття вартості та її модифікації.
- 8. Графоаналітична модель оцінки потенціалу підприємства «Квадрат потенціалу»
- 9. Особливості оцінки конкурентоспроможності пп
- 10. Індикаторний метод оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства.
- 11. Трудовий потенціал підприємства: суть, методи оцінки та управління
- 12. Управління конкурентоспроможністю потенціалу підприємства:суть, показники, рівні.
- 13. Управління результативністю використання потенціалу підприємства: суть, методологія виміру та показники оцінки
- 14. Управління матеріальними потоками в рамках внутрішніх виробничих логістичних систем.
- 15. Система управління запасами.
- 16. Структура потенціалу підприємства.
- 17. Поняття вартості в управлінні потенціалом.
- 18. Методи визначення вартості
- 19. Інформаційне забезпечення системи управління потенціалом.
- 20. Основні підходи до оцінки трудового потенціалу.
- 21. Методи оцінки рівня конкурентоспроможності потенціалу підприємства.
- 22. Показники комплексної оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства.
- 23. Суть антикризового управління потенціалу підприємства.
- 24. Етапи антикризового управління потенціалом підприємства.
- 25. Ефективність використання потенціалу підприємства: суть, види, критерії.
- 26. Узагальнюючі показники ефективності використання потенціалу підприємства.
- 27. Методи аналізу, що використовується для діагностики і управління результативністю використання потенціалу підприємства.
- 28. Особливості інноваційного відтворення потенціалу підприємства
- 29.Стратегії науково-технічного розвитку потенціалу підприємства.
- 30. Розробка організаційних структур управління потенціалом підприємства.