logo
ФР лекції / Дієтотерапія + Мінеральні води

1. Лікувальна дія

Мінеральні води покращують мікроциркуляцію крові в кишечнику, печінці, стимулюють виділення гастрину, жовчі, а також панкреатичну секрецію. Їх застосування зменшує тканинну гіпоксію.

Гідрокарбонатні, тобто лужні, води застосовуються у випадках, коли необхідно врегулювати кислотність і секрецію шлунковогол соку, а також сечі.

Дія мінеральних вод зменшує спазм приворотника, сприяє видаленню слизі з дихальних шляхів, ШКТ, одночасно збільшуючи секрецію ферментів підшлункової залози і жовчі. Лікування мінеральною водою зменшує ацидоз, обмін пуринів при цьому оптимізується. Одночасно спостерігається зниження підвищеної концентрації ліпідів крові, підвищується толерантність до вуглеводів.

Хлоридні води містять аніони хлору і катіони натрію, відносяться до солоних, але переважно слабомінерализованих вод. При їх прийомі посилюється секреція шлункового соку, причому виникає збільшення уількості хлористо-водневої кислоти. Ці води також мають жовчогінну та послаблюючу дію, вони затримують в організмі воду. Дані води містять кальцій, що має протизапальну дію.

Хлоридні води можна вживати при захворюваннях дихальних шляхів, кишково-шлункового тракту, захворюваннях ОРА, порушеннях обміну речовин (діабет, гіпотиріоз, підагра, ожиріння), при гінекологічних, неврологічних, шкіряних захворюваннях, хворобах ССС, анеміях, вібраційних хворобах, діатезах.

Сульфатні води містять катіони натрію та аніони сульфату. Вони знижують шлункову секрецію, мають властивість майже не всмоктуватися в кишечнику, витягувати надлишкову рідину з тканин, покращувати панкреатичну секрецію, надавати жовчегінну та послаблюючу дію, оптимізувати обмін білків, жирів, вуглеводів, усувати метеоризм. Завдяки дії сульфатних іонів в товстому кишечнику і їх еадходженню в кров, збільшується діурез, покращується виділення та видалення сечовини, а таклж натрію з сечевої кислоти. Під дією іонів кальцію подавлюються запальні процеси.

Мишякомісткі води благотворно впливають на процес кровоутворення, на стан печінки.

Йодні води застосовують для лікування при хворобах щитовидної залози, атеросклерозі. Вони здатні активувати окислювально-відновні процеси.

Бромні води. Надають седативну дію, сприяють збільшенню процесів гальмування в центральній нервовій системі. 

Кремнієві води мають антитоксичну та антисептичну дію на шлунок, здатні покращувати стан слизової оболонки, виводити сечеву кислоту, сприяти підвищенню пружності шкіри. Допомагають при шкіряних, шлунково-кишкових захворюваннях, хворобах жовчного пузиря та печінки. Можуть благотворно впливати у випадках хронічних інтоксикацій важкими металами, при карієсі, гінгівітах, атеросклерозі. 

Фтористі води надають оздоровчий вплив на процеси обміну фосфатів, а також сприяють заживанню кісток. Вони активно діють на побудову і ріст тканів зубів, ногтів, кісток. Присутність фтору надає стабілізуючої дії на сечеву кислоту, перешкоджає утворенню піску та каменів. Рекомендується вживати дані води при карієсі, остеопорозі, хронічному гінгивиті і парадониті. Вони допомагають при сечекам'яній хворобі та повільному утворенні кісткових мозолів.

2. Види мінеральних вод за складом. Всім відомі і любимі мінеральні води. В них містяться практично всі хімічні елементи Землі. Попадаючи в шлунково-кишковий тракт, мінеральні води стимулюють виділення слюни, змінюють секрецію шлунка, покращують сечогінну та жовчогінну функцію нирок та печінки, активізують обмін жирів і вуглеводів у печінці і кишечнику. Та деякі мінеральні води можна вживати тільки після консультації з лікарем.

Тому мінеральна вода розрізняєтся за складом:

Столові мінеральні води – це води з загальною мінералізацією (сума солей) менше за 1г/дм3. Їх застосовують як освіжаючі столові напої.

Лікувальні води – це води з високою ступінню мінералізації, 10 г/ дм3 і вище, або води з підвищеним вмістом активних мікроелементів, наприклад, миш'яку або бору. Застосовуються вони виключно як лікувальні і строго за призначенням лікаря.

Лікувально-столові води – води з мінералізацією від 1 до 10 г/дм3. Їх використовують як в лікувальних цілях, так і в якості столових напоїв (звідси пішла і їх назва).

Крім природніх мінеральних вод існують і штучно мінералізовані води.

Штучно мінералізовані води – застосовують при мінеральній недостатності (нехватка в організмі яких-небудь елементів). Для їх отримання хімічний склад очищеної питтєвої води змінюють шляхом добавлення тих чи інших мінеральних солей та мікроелементів.

3. Що представляють собою мінеральні води. Мінеральні води – це води, що відрізняються від прісної води підвищеним вмістом присутніх у них мінеральних речовин, а також рядом інших властивостей. В цих водах одні речовини містяться у виді недисоційованих молекул, інші у виді іонів, у них можуть бути присутніми і колоїдні частиці.

Питтєві мінеральні води поступають із природніх джерел, в розчині яких містяться різноманітні корисні гази і солі. Вони бють із землі, часто мають високу температуру. Після виявлення підземних запасів мінеральної води, з допомогою бурових скважин, глибина яких може сягати декількох кілометрів, з надр виводять мінеральні води, що мають лікувальне значення. 

Не тільки під землею, але й на поверхі можуть бути виявлені мінеральні води, які характеризуються високим вмістом біологічно активних компонентів.

Використання мінеральних вод в якості внутрішнього чи наружнього лікувального засобу визначають на основі их фізико-хімичних властивостей.

За фізико-хімичними властивостями води можна виділити 7 груп:

• Так звані індиферентні води, акратотерми. Бідні солями;

• Води, що містять поварену сіль;

• Лужні води (підрозділяються на вуглекислі та лужно-вуглекислі);

• Гіркі води, в склад яких входить сірчанокисла магнезія;

• Води, що містять глауберову сіль;

• Сірчасті води, що містять сірководень, сірчаний кальцій, натрій, магній і калій;

• Залізисті води, що характеризуються вмістом двовуглекислої закисі заліза.

4. Способи застосування мінеральних вод. На курортах мінеральні води застосовують для лікування в якості пиття, купання, всеможливих душів, у виді очисних клізм, дуоденального дренажу. Крім того, роблять інгаляції і полоскания при багатьох захворюваннях горла і дихальних шляхів.

Поза курортами можна також використовувати мінеральну привізну воду в пляшках. Для кращого зберігання властивостей мінеральної води в пляшках, її насичують двоокисом вуглецю. Мінеральна вода має бути абсолютно чистою, безбарвною. Пляшки слід зберігати в горизонтальному положенні.

Для того щоб лікування мінеральними водами, розлитими в пляшки, було ефективним, його потрібно комбінувати з комплексом інших мір: рекомендується дотримуватись певних режимів, притримуватися дієти, використовувати інші лікувальні фактори.

Основна форма застосування мінеральної води – прийом всередину. Для нього використовують води середньої (5-12 г\л) і малої (2-5 г\л) мінералізації, а також води, що містять органічні речовини чи активні мікроелементи. Оптимальное количество вуглекислоти в лікувальних напоях складає 0,5-2 г/л.

Лікувальна дія зв'язана з такими факторами, як час прийму води, термічна дія, швидкість її надходження. Але головним фактором все ж є хімічний склад.

5. Лікувальні властивості мінеральних вод. Лікувальні мінеральні води надають зцілюючу дію на організм людини завдяки цілому комплексу містячихся в них речовин (головним чином солей). При цьому присутстність біологічно активних компонентів, таких як сірководень, вуглекислий газ і мишяк, - і наявність особливих властивостей допомогає визначити методи лікувального використання мінеральних вод.

Для визначення оцінки їх ефективності в лікувальних цілях в якості критеріїв у курортології прийнято розглядати особливості хімічного складу вод і їх фізичні властивості. Ці ж показники одночасно можуть слугувати важнійшим орієнтиром для класифікації мінеральних вод. Розрізняють наступну ступінь мінералізації:

• слабомінералізовані води – 1-2г/л

• води високої мінералізації 15-30г/л

• води малої мінералізації – 2-5г/л

• розсольні води – 35-150г/л

• води середньої мінералізації – 5-15г/л

• кріпкорозсольні водиы – 150г/л и выше

Для внутрішнього застосування в лікувальних цілях рекомендуються мінеральні води з степінню мінералізації 2-20 г/л. Розсольні і кріпкорозсольні води доцільно застосовувати виключно для зовнішнього застосування. 

Лікувальні властивості вод перш за все визначає наявність в них іонів (катіонів та аніонів). В залежності від іонного складу, мінеральні води діляться на хлоридні, сульфатні, гідрокарбонатні, натрієві, магнієві, кальцієві. Співвідношення катіонів і аніонів може бути при цьому різним. Весь різновид зразків мінеральних вод в кінцевому рахунку, по суті, зводиться до комбінації цих шести основних іонів.

Води лікувальних джерел несуть в собі практично майже всі елементи таблиці Менделеева. Деякі з них знаходяться в дуже малих кількостях і називаються мікроелементами, а в деяких випадках і ультрамікроелементами. Це залізо, молібден, фтор, мідь, бром, літій, йод, марганець, мишяк, кобальт. 

Найбільш цінну фармакологічну дію надає залізо, бром, мишяк і йод, хоча і в решті мікроелементів організм також має потребу. 

Наступна класифікація, з допомогою якої можна класифікувати мінеральні води – по наявності специфічних елементів і газів, а саме сульфідні (сірководневі), вуглекислі, азотні, йодисті, бромисті, залізисті, кремнієві, мишяковисті, радонові та ін.

В залежності від температурних характеристик розрізняють види:

*холодні – до 200С

*гарячі – 37-420С

*теплі – 20-370С

*дуже гарячі (високотермальні), от 420С і вище

6. Показання щодо застосування мінеральних вод: 1) Хронічний гастрит; 2) Неускладнена виразкова хвороба шлунка і 12-ти перстної кишки; 3) Хронічні коліти і ентероколіти; 4) Хронічні захворювання печінки і жовчовивідних шляхів; 5) Хронічний панкреатит; 6) Хвороби обміну речовин; 7) просто для задоволення

Наш організм щоденно потребує близько 2-3 л води. С їжею ми отримуємо приблизно 1,5 л , ще 0,5 л поставляє сам організм. Тому чим більше ми п'ємо чистої, якісної води ,тим сильніше допомогаємо нашому організму виводити шлаки та інші шкідливі речовини. При виборі сорту мінеральної води і її систематичному вживанні необхідно проконсультуватися з лікарем.