Аналіз субстанції гліцину

практическая работа

3 Аналіз субстанції

Відповідно до ДФУ ідентифікація гліцину проводять:

1. Інфрачервоний спектр субстанції, одержаний у дисках з 1 мг субстанції і 0.4 г. калію броміду, має відповідати спектру ФСЗ гліцину. У разі різниці спектрів окремо розчиняють субстанцію та ФСЗ гліцину в мінімальному обємі спирту (60% об/об), упарюють насухо і повторно записують спектри одержаних залишків.

2. На хроматограмі випробовуваного розчину, одержаній у випробуванні «Речовини, виявлювані нінгідрином», має виявлятися основна пляма на рівні основної плями на хроматограмі розчину порівняння, відповідна їй за розміром і забарвленням.

3. 50 мг субстанції розчиняють у 5 мл води Р. До одержаного розчину додають 1 мл розчину натрію гіпохлориту концентрованого, кипятять протягом 2 хв., додають 1 мл кислоти хлористоводневої і кипятять протягом 4-5 хв. Потім додають 2 мл кислоти хлористоводневої і 1 мл розчину 20 г./л резорцину, кипятять протягом 1 хв. і охолоджують. Додають 10 мл води і перемішують. До 5 мл одержаного розчину додають 6 мл розчину натрію гідроксиду розведеного; розчин забарвлюється у фіолетовий колір із зеленувато-жовтою флуоресценцією. Через декілька хвилин забарвлення розчину переходить в оранжеве, потім у жовте, а інтенсивна флуоресценція залишається.

Випробування на чистоту

Розчин. 5.0 г. субстанції розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, і доводять обєм розчину тим самим розчинником до 50 мл.

Прозорість розчину. Розчин має бути прозорим.

Кольоровість розчину. Забарвлення розчину має бути не інтенсивнішим за еталон Y7.

рН. Від 5.9 до 6.4. 10 мл розчину доводять водою, вільною від вуглецю діоксиду, Р до обєму 20 мл.

Речовини, виявлювані нінгідрином. Визначення проводять методом тонкошарової хроматографії, використовуючи ТШХ пластинки із шаром силікагелю Р.

Випробовуваний розчин (а). 0.10 г. субстанції розчиняють у воді Р і доводять обєм розчину тим самим розчинником до 10.0 мл.

Випробовуваний розчин (b). 1.0 мл випробовуваного розчину (а) доводять водою до обєму 10.0 мл.

Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ гліцину розчиняють у воді Р і доводять обєм розчину тим самим розчинником до 10.0 мл.

Розчин порівняння (b). 1.0 мл випробовуваного розчину (а) доводять водою до обєму 200 мл.

Розчин порівняння (с). 10 мг ФСЗ гліцину та 10 мг ФСЗ аланіну розчиняють у воді Р і доводять обєм розчину тим самим розчинником до 25 мл.

На лінію старту хроматографічної пластинки наносять 5 мкл (50 мкг) випробовуваного розчину (а), 5 мкл (5 мкг) випробовуваного розчину (b), 5 мкл (5 мкг) розчину порівняння (а), 5 мкл (0.25 мкг) розчину порівняння (b) і 5 мкл (2 мкг гліцину та 2 мкг аланіну) розчину порівняння (с). Пластинку помішають у камеру із сумішшю розчинників кислота оцтова льодяна Р - вода Р - бутанол Р (20:20:60). Коли фронт розчинників пройде 2/3 довжини пластинки, пластинку виймають із камери, сушать при температурі 80°С протягом 30 хв., обприскують розчином нінгідрину і нагрівають при температурі від 100°С до 105°С протягом 15 хв.

На хроматограмі випробовуваного розчину (а) будь-яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за пляму на хроматограмі розчину порівняння (b) (0.5%).

Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на хроматограмі розчину порівняння (с) виявляються дві чітко розділені плями. А

Хлориди. Не більше 0.0075% (75 ррm). 0.67 г. субстанції розчиняють у воді Р і доводять обєм розчину тим самим розчинником до 15 мл. Одержаний розчин має витримувати випробування на хлориди.

Важкі метали. Не більше 0.001% (10 ррm). 12 мл розчину мають витримувати випробування на важкі метали. Еталон готують із використанням еталонного розчину свинцю (1 ррm Рb).

Втрата в масі при висушуванні. Не більше 0.5%. 1.000 г. субстанції сушать при температурі від 100°С до 105°С протягом 2 год.

Сульфатна зола. Не більше 0.1%. Визначення проводять з 1.0 г. субстанції.

Нефармакопейні методи

1. При нагріванні з нінгідрином утворюється синьо-фіолетове забарвлення (комплекс Руєманна). В пробірку наливають 1 мл 1%-го розчину гліцину и 0,5 мл 1%-го розчину нінгидрину. Вміст пробірки обережно нагрівають до появи синьо-фіолетового забарвлення. (Див.хім.реакції №7.)

2. Реакція Циммермана.

До 2 мл 0,1%-го розчину гліцину, доведеного додаванням 10%-го розчином основи до рН = 8, доливають 0,5 мл водного розчину о-фталевого диальдегіду. Реакційна суміш починає забарвлюватись в яскраво-зелений колір. Через декілька хвилин випадає зелений осад.

Кількісне визначення

Відповідно до ДФУ кількісне визначення гліцину проводять:

1. Проводять метод неводної ацидиметрії.

70.0 мг субстанції розчиняють у 3 мл кислоти мурашиної безводної, додають 30 мл кислоти оцтової льодяної Р і відразу титрують 0.1 М розчином кислоти хлорної потенціометрично.

1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 7.51 мг С2Н51ЧО2.

Нефармокопейні методи

1. Алкаліметрія за методом Серенсена (формольне титрування).

До розчину амінооцетової кислоти додають нейтралізований за фенолфталеїном формалін. При цьому утворюється N_метиленова похідна, а звільнена карбоксильна група може бути від титрована натрію гідроксидом:

R-CH-COO + HC-HR-CH-COOH + H2O

NH3 N=CH2

2. Метод Кєльдаля. Речовину мінералізують кипятінням у спеціальному приладів присутності K2SO4,і концентрованої H2SO4. Амоніак, що виділяється, відганяють у колбу-приймач, що містить розчин борної кислоти. Утворюються амонію мета- і тетра-борати, які відтитровують розчином HCl за змішаним індикатором (суміш метилового червоного і метиленового синього у співвідношенні 2:1).Для підвищення точності результатів паралельно проводять контрольний дослід.

H-CH-COOH + H2SO4 CO2+ H2O + NH4HSO4

NH2

NH4HSO4 + 2NaOH NH3+ 2H2O + Na2SO4

NH3 + H3BO3 NH4BO2 + H2O

2NH3 + 4H3BO3 (NH4)2B4O7 + 5H2O

NH4BO2 + HCl + H2O NH4Cl + H3BO3

(NH4)2B4O7 + 5H2O + 2HCl 2NH4Cl + 4 H3BO3

3. Спектрофотометрія за реакцією з нінгідрином (при 570 нм пік)

4. Аналіз лікарської форми

Аналіз таблеток «Гліцину»

Контроль якості препарату «Гліцин таблетки підязичні 0,1г» для кожної серії проводиться в лабораторіях відділів контролю якості на підприємствах, виробляючих лікарські засоби, та в тестувальних лабораторіях центрів по сертифікації.

Спочатку готують суміш розчиненням 2,5 г розтертих в порошок таблеток в 250 мл води очищеної. Розчинення роблять протягом 20 хв. при 37С в пристрої для визначення розчинності типу «лопастна мішалка» «Ервека» при швидкості обертання мішалки 150 об/хв.

Потім суміш витримують протягом 10 хв.

Відбирають 4 мл суміші та визначають світлопропускання на спектрофотометрі при довжині хвилі 700±2 нм в кюветі з товщиною слою 10 мм відносно води очищеної.

Величина світлопропускання в діапазоні значень 50-70% відповідає препарату «Гліцин таблетки підязичні 0,1г» належної якості, які мають необхідний терапевтичний ефект та до складу яких входить амінооцтова кислоти 0,100г, метилцелюлоза водорозчинна марки МЦ_100 0,001г, магній стеариновокислий 0,001г.

Для цього відбирають 1 мл отриманої суміші до її витримки, до якої додають 9 мл води очищеної ті 0,2 мл розчину нінгідрину в ацетоні (0,85 г. нінгідрину в 50 мл ацетона). Склад нагрівають до появи сине-фіолетового забарвлення.

Пляма на хроматограмі, яка відповідає амінооцетовій кислоті, отримана при досліджуванні препарату на посторонні домішки, повинно бути на одному рівні з плямою стандартного зразку гліцину.

Інші етапи контролю проводяться за стандартними методиками. Перевіряється час распадаемості таблеток, яке повинно відповідати діапазону 10 20 хв. Перевіряється міцність таблеток на раздавлюваність.

Підтвердження взаємозвязку певного якісного складу препарату «Гліцин таблетки підязикові 0,1 г» і величини світлопропускання ілюструється у таблиці, що відображає результати аналізів, проведених у відповідності з поданими нижче прикладами.

Приклад 1

2,5 г таблеток препарату «Глицин таблетки підязикові 0,1 г» розчиняли в 250 мл води протягом 20 хв при температурі 37С в приладі для визначення розчинення типу «лопатевого мішалки» «Ервека». Швидкість обертання мішалки 150 об / хв. Таблетки з елементами мармуровість мали час розпаду в межах 10 - 20 хв, міцність - в межах 10-30 Н. Таблетки містили 0,1±7,5% амінооцтової кислоти, 0,001±7,5% водорозчинний метилцелюлози марки МЦ -100 та 0,001±7,5% магнію стеариновокислого в одній таблетці. Після повного розчинення таблеток протягом 20 хв суміш витримували протягом 10 хвилин, після чого обирали 4 мл і в кюветі з товщиною шару 10 мм фотометріровали на спектрофотометрі проти розчинника (вода очищена) при довжині хвилі 700±2 нм. Коефіцієнт пропускання склав 65%.

Приклад 2

2,5 г розтерта в порошок таблеток препарату «Гліцин таблетки підязикові 0,1 г» розчиняли в 250 мл води протягом 20 хв при температурі 37С в приладі для визначення розчинення типу «лопатевого мішалка» «Ервека». Швидкість обертання мішалки 150 об / хв. Після розчинення таблеток протягом 20 хв суміш витримували протягом 10 хвилин, після чого обирали 4 мл і в кюветі з товщиною шару 10 мм фотометріровали на спектрофотометр проти розчинника (вода очищена) при довжині хвилі 700±2 нм. Коефіцієнт пропускання склав 63%.

Приклад 3

1,25 г. розтерта в порошок таблеток препарату «Гліцин таблетки підязикові 0,1 г» аналогічно прикладу 2 розчиняли і проводили спекторофотометрічне дослідження. Коефіцієнт пропускання склав 79%.

Приклад 4

5 г розтертих в порошок таблеток препарату «Гліцин таблетки підязикові 0,1 г» аналогічно прикладу 2 розчиняли і проводили спекторофотометрічне дослідження. Коефіцієнт пропускання склав 37%.

Приклад 5

2,5 г розтертих в порошок таблеток, що містять в одній таблетці 0,099 г. амінооцтової кислоти, 0,002 г. метилцелюлози і 0,001 г. магнію стеариновокислого розчиняли і проводили спекторофотометрічне дослідження аналогічно прикладу 2. Коефіцієнт пропускання склав 79%.

Приклад 6

2,5 г розтерта в порошок таблеток, що містять в одній таблетці 0,1 г амінооцтовоїкислоти, 0,001 г. карбоксіметилцелюлози і 0,001 г. магнію стеариновокислого розчиняли і проводили спекторофотометрічне дослідження аналогічно прикладу 2. Коефіцієнт пропускання склав 75-85%.

Приклад 7

2,5 г розтерта в порошок таблеток, що містять в одній таблетці 0,1 г аміно оцтової кислоти, 0,001 г. метилцелюлози водорозчинній марки МЦ 100 і 0,001 г. кальцію стеариновокислого розчиняли і проводили спекторофотометрічне дослідження аналогічно прикладу 2. Коефіцієнт пропускання склав 45%.

пример

Якісний склад

Кількісний склад, % ± 7,5%

Коефіцієнт світлопропускания%

1

амінооцтова кислота водорозчинна метилцелюлоза марки МЦ_100 магній стеариновокислий, вода

0,98
0,01
0,01
інше

65 (60±16,6)

2

амінооцтова кислота водорозчинна метилцелюлоза марки МЦ_100 магній стеариновокислий, вода

0,98
0,01
0,01
інше

63 (60±16,6)

3

амінооцтова кислота водорозчинна метилцелюлоза марки МЦ_100 магній стеариновокислий, вода

0,49
0,005
0,005
інше

79 (75±5)

4

аминоуксусная кислота водорастворимая метилцеллюлоза марки МЦ_100 магний стеариновокислый вода

1,96
0,02
0,02
інше

37 (36±10)

5

амінооцтова кислота водорозчинна метилцелюлоза марки МЦ_100 магній стеариновокислий, вода

0,97
0,02
0,01
інше

78 (75±5)

6

амінооцтова кислота водорозчинна метилцелюлоза марки МЦ_100 магній стеариновокислий, вода

0,98
0,01
0,01
інше

80 (80±6)

7

амінооцтова кислота водорозчинна метилцелюлоза марки МЦ_100 магній стеариновокислий, вода

0,98
0,01
0,01
інше

45

Список літератури

1. Безлугий П.О., Українець І.В., Таран С.Г. «Фарм. хімія. Навч. посіб. для студ. вищ. фарм. закл.»

2. Габріелян О.С. и др. «Хімія 10 кл.» М., Дрофа, 2002;

3. Гузей Л.С., Суровцева Р.П., Лисова Г.Г. «Химия 11 кл.» Дрофа, 1999.

4. Полянська А.С., Шевелєва А.О. «Методичні розробки до лабораторних робіт: Амінокислоти та білки». Л., 1996, 37 с.

5. Пустовалова Л.М. «Практикум по біохімії». 1999, 541 с.

6. Родіонов В.М. «Посібник до практичних занять з органічної хімії.» М., 1954-111 с.

7. Рудзитис Г.Е., Фельдман Ф.Г. «Хімія 10 кл.» М., Просвіта, 2001.

8. Соловйов Н.А. «Лабораторні роботи з біологічної хімії.», 1996, 70 с.

9. Філіппович Ю.Б., Єгорова Т.А., Севастьянова Г.А. Практикум з загальної біохімії. М., 1992, 311 с.

10. http://www.geocities.com/bioelectrochemistry/sorensen.htm

Делись добром ;)