Дослідження протикорозійних властивостей епоксидних покриттів у сірководневих середовищах

дипломная работа

ВСТУП

Лакофарбові матеріали представляють собою багатокомпонентні композиції, які містять плівкоутворювачі, розчинники, пластифікатори, пігменти, наповнювачі, затверджуючі агенти, поверхнево-активні речовини і інші добавки, які застосовують для одержання покрить. Їх застосовують для протикорозійного захисту різних виробів і обладнання, автомобілів, сільськогосподарських машин і механізмів, для збільшення атмосферостійкості, для надання виробам декоративного вигляду і багатьох інших цілей. Залучення для виробництва лакофарбових матеріалів нових полімерів, а також модифікація плівко-утворюючих, що застосовують в даний час, сприяє створенню лакофарбових матеріалів покращеної якості, а також зі специфічними властивостями: термо- і хімічно- стійких, електроізоляційних, струмопровідних, водо- і абразиво- стійких, світловідбиваючих тощо.

Асортимент лакофарбових матеріалів у останні роки значно розширився. В промисловості, будівництві, на транспорті все більше застосування знаходять матеріали на основі алкідних (модифікованих і не модифікованих), епоксидних, аміноформальдегідних, кремнійорганічних і інших смол. Появилися нові види нешкідливих з огляду екології матеріалів - водорозчинні, водоемульсійні, порошкові матеріали з високим сухим залишком тощо. Створені матеріали, призначені для нанесення новими прогресивними способами - електростатичним розпиленням, струминним обливом, з допомогою електрофорезу тощо [1].

Епоксидні смоли стійки до дії галогенів, кислот, лугів, мають високу адгезію до металів. Епоксидна смола в залежності від марки і виробника, виглядає як прозора рідина жовто-оранжевого кольору нагадує мед, або як коричнева тверда маса, що нагадує гудрон. Рідка смола може мати дуже різний колір - від білого і прозорого до винно-червоного (при епоксидуванні аніліну). Такі властивості має чиста, не модифікована смола без наповнювачів. 

Епоксидні смоли піддаються модифікації. Розрізняють хімічну та фізичну модифікацію. Хімічна модифікація полягає в зміні будови сітки полімеру, а фізична досягається додаванням в смолу додаткових речовин [2].

Переваги епоксидних смол, які роблять їх незамінними звязуючими для високоміцних композитів: низька лінійна усадка (менше 2%); відсутність низькомолекулярних продуктів отвердження; висока адгезія, яка перевищує адгезію більшості інших смол (висока адгезія повязана з порівняно високою полярністю і здатністю епоксидних груп до хімічної взаємодії з поверхнею багатьох матеріалів); можливість отримання епоксидних смол у різному фізичному стані - від твердих до низьковязких, що дає змогу використовувати різноманітні технологічні прийоми; високі механічні показники, що перевищують показники інших сітчастих полімерів; високі електричні характеристики в широкому температурному інтервалі; можливість отримання монолітних виробів і конструкцій; водо- і хімічна стійкість [2]. До недоліків епоксидних звязуючих можна віднести їх високу вартість і токсичність [3].

1. ЕПОКСИДНІ ЛАКОФАРБОВІ МАТЕРІАЛИ

Делись добром ;)