1.6 Очищення мишяково-поташними розчинами (процес «Джамарко-Ветрокк»)
Підвищення температури і добавки ДЕА при абсорбції гарячим розчином поташу прискорює процес, однак в остаточному підсумку це дозволяє лише незначно зменшити розміри апаратури. Було встановлено, що значно більш активними каталізаторами реакцій, що протікають при абсорбції СО2 і регенерації розчину, є сполуки тривалентного мишяку [2].
Механізм процесів, що протікають при поглинанні кислих газів мишяково-поташними розчинами і їхньої десорбції, вивчений не повністю. Один з варіантів можна представити в наступному виді:
6CO2 + 2K2AsO3 + 3H2O = 6KHCO3 + As2O3, (1.5)
CO2 + K2CO3 + H2O = 2KHCO3. (1.6)
При регенерації рівновага цих реакції зрушується вліво [2]. Вивчено вплив різних добавок на швидкість абсорбції діоксиду вуглецю поташними розчинами в статистичних умовах у реакторі з електромагнітною мішалкою [2].
Найбільше прискорення процесу абсорбції спостерігається при вмісті до 30 г/дм3 As2O3. У цих умовах швидкість абсорбції збільшується в 2,7 рази в порівнянні зі швидкістю абсорбції розчином неактивованого поташу. Подальше підвищення концентрації As2O3 приводить до відносно збільшення, швидкості абсорбції, однак до вмісту 102 г/дм3 As2O3 (або 0,5 м) дія, що прискорює, As2O3 знижується по досягненні концентрації його в розчині 0,75 моль/дм3. Оптимальні умови: співвідношення мишяку і калію в розчині [As]/[К] = 0.145, температура абсорбції 60 °С.
Рисунок 1.4 -- Схема промислової установки очистки газу від СО2 мишяково - поташним розчином: 1 - абсорбер; 2 - агрегати мотор - насос - турбіна; 3 - експандери; 4 - теплообмінники; 5 -холодильник розчина; 6 - регенератор; 7 - насос; 8 - кипятильник; 9 - конденсатор; 10 - холодильник газу; 11 - колонна лужної очистки.
Зі збільшенням ступеня карбонізації розчину зростає дія, що прискорює, AS2O3. При мишяково-поташному очищенні вміст СО2 в очищеному газі може бути знижене до 0,05 %, однак при тонкому очищенні помітно зростає витрата пари на регенерацію розчину, тому найбільше раціонально знижувати вміст СО2 до 1 %, але не нижче 0,2 - 0,5 %.
Економічність цього методу очищення значно зростає, якщо регенерацію розчину проводити продувкою його повітрям [2].
Схема промислової установки мишяково-поташного очищення газу високотемпературної конверсії метану з наступним промиванням газу від СО2 рідким азотом приведена на рисунку 1.4. Швидкість газу в абсорбері близько 0,1м/с, загальна висота насадки 26 м.
Обєм насадки регенератора 85 м3 на 100 м розчину, що регенерується, висота насадки (у зоні масообміну) близько 25 м [2].
Найбільш підходящим методом витягу СО2 з газів печей, що відходять, випалу вапняку є метод очищення за допомогою розчинів поташу, тому що даний метод має ряд позитивних особливостей, що дозволяють істотно знизити витрати тепла. Наприклад, при моноетаноламіновому очищенні приблизно 40-60% тепла втрачається на підігрів розчину в наслідок недокуперації в теплообмінниках. При очищенні розчином поташу ця стаття витрати значною мірою (при глубокому очищенні - повністю) відпадає. Крім того, при моноетаноламіновому очищенні 25 - 30 % тепла витрачається на розкладання сполук моноетаноламіна з діоксидом вуглецю. При поташному очищенні, як зазначено вище, ця величина зменшується в 2,5 рази, тому пару витрачають в основному лише на віддувку СО2 у десорбері, а також на покриття теплових витрат у навколишнє середовище.
Крім економії пари, очищення розчином поташу має інші переваги. Процеси абсорбційного очищення звичайно звязані з необхідністю охолодження конвертованого газу, що надалі знову повинен нагріватися (наприклад, при наступному метануванні), тому у випадку очищення поташним розчином зменшується витрата води на охолодження конвертованого газу, а також частково відпадає її витрати на охолодження розчинника. Крім того, знижуються витрати на абсорбент (у порівнянні з іншими методами очищення). Капітальні витрати знижуються головним чином за рахунок зменшення поверхні теплообмінної апаратури.
Також даний метод відрізняється високою швидкістю абсорбції, відносно невеликими габаритами апаратури і простотою експлуатацією.
- Вступ
- 1. Аналітичний огляд існуючих методів очищення димових газів від діоксиду вуглецю
- 1.1 Водна очистка від діоксиду вуглецю
- 1.2 Очищення водними розчинами етаноламінів
- 1.3 Процес «Амізол»
- 1.4 Фізична абсорбція органічними розчинниками
- 1.4.1 Процес «Пурізол»
- 1.4.2 Очищення холодним метанолом (процес «Ректізол»)
- 1.5 Очищення розчинами поташу
- 1.6 Очищення мишяково-поташними розчинами (процес «Джамарко-Ветрокк»)
- 2. Фізико-хімічні основи технологічного процесу
- 3. Вибір та опис технологічної схеми уловлювання діоксида вуглецю
- 4. Обгрунтування вибору основного технологічного устаткування
- 5. Матеріальні та теплові розрахунки
- 5.1 Тепловий розрахунок холодного скрубера
- 5.2 Матеріальний розрахунок процесу абсорбції
- 6 6. Алгоритм конструктивного розрахунку абсорберу для уловлювання діоксиду вуглецю
- 7. Вибір схеми автоматичного контролю і регулювання технологічного процесу регенерації насиченого карбонат - бікарбонатного розчину
- Використання теплоти димових газів
- 2.1 Хінонні методи очищення газів від сірководню.
- Загальні переваги адсорбційних методів очищення газів :
- 3.5 Очищення газів від оксиду вуглецю (II)
- 3.1 Очищення газів від оксиду сірки (IV)
- 4.3 Очищення газів від оксиду сірки (IV)
- 5.4 Каталітичне очищення газів від оксиду сірки (IV)
- 4.6 Очищення газів від парів ртуті
- 5.5 Каталітичне очищення газів від органічних речовин