Визначення барвників

реферат

Вступ

Проблема визначення синтетичних барвників в різного роду обєктах зявилась майже одночасно з початком їх широкого застосування. В Україні, як і в інших державах СНД, тривалий час діяли "Санитарные правила по применению пищевых добавок", за якими дозволялось використовувати для підфарбовування безалкогольних напоїв та кондитерських виробів лише два синтетичних барвника -- індигокармін і тартразин, вміст яких у харчових продуктах не міг перевищувати 50 мг/кг (мг/л). Контроль за внесенням визначеної кількості барвників у харчовий продукт повинен був відбуватися на підприємствах харчової промисловості. В лабораторіях санітарно-епідеміологічних станцій для виявлення синтетичних барвників у продуктах харчування користувалися методикою, яка базувалась на застосуванні вовни та розчину аміаку.

В більш складних випадках ідентифікацію окремих синтетичних барвників пропонувалось проводити за тестами А.І. Бурштейна (візуальна оцінка забарвлення вовни в присутності таких реагентів, як концентровані сірчана, соляна та азотна кислоти, водні розчини аміаку, гідроксиду натрію та сірчаної кислоти). На той час цього було цілком достатньо для здійснення санітарного нагляду за правильністю використання барвників в харчовій промисловості. Але в умовах ринкової економіки ситуація погіршилась. Для надання привабливого вигляду харчовим продуктам все частіше застосовуються різноманітні синтетичні барвники та їх суміші. За "Санітарними правилами по застосуванню харчових добавок" (від 23.07.1996 р.) дозволялось використання шістнадцяти синтетичних барвників, гранично допустимі рівні яких, в залежності від харчового продукту, знаходяться в межах від 30 до 500 мг/кг (мг/л). В цих умовах виконання санітарного нагляду існуючими методами контролю стало досить проблематичним.

Делись добром ;)